віоміцин
ВІОМІЦИ́Н, у, ч., фарм.
Антибіотик, який застосовують для лікування туберкульозу.
Віоміцин застосовується для лікування туберкульозу органів дихання, туберкульозу органів сечостатевої системи, очей, периферичних лімф (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me