віоміцин

ВІОМІЦИ́Н, у, ч., фарм.

Антибіотик, який застосовують для лікування туберкульозу.

Віоміцин застосовується для лікування туберкульозу органів дихання, туберкульозу органів сечостатевої системи, очей, периферичних лімф (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me