віперин

ВІПЕРИ́Н, у, ч., біол., фарм.

Речовина, яку виділяють зі зміїної отрути та використовують у лікувальних препаратах.

Віперин діє як потенційний антивірусний ефектор при хронічному гепатиті C (з наук. літ.);

Л. Бонапарт спробував виокремити діючі чинники зміїної отрути, осаджуючи отруту гадюки алкоголем, і отримав речовину віперин (з наук.-попул. літ.).