вірапін
ВІРАПІ́Н, у, ч., фарм.
Лікувальна мазь на основі бджолиної отрути, яку застосовують при ревматизмі, поліартриті, радикуліті і т. ін.
Препарати бджолиної отрути (апізартрон, вірапін та інші) застосовують у розчинах, мазях, шляхом електрофорезу при захворюваннях судин (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me