вірапін

ВІРАПІ́Н, у, ч., фарм.

Лікувальна мазь на основі бджолиної отрути, яку застосовують при ревматизмі, поліартриті, радикуліті і т. ін.

Препарати бджолиної отрути (апізартрон, вірапін та інші) застосовують у розчинах, мазях, шляхом електрофорезу при захворюваннях судин (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me