1. Словник української мови у 20 томах

віртуоз

ВІРТУО́З, а, ч.

Виконавець гри на музичних інструментах, який досконало володіє технікою свого мистецтва.

Зіверт прекрасно грає на скрипці, він просто віртуоз (Б. Антоненко-Давидович);

Арсен згадав свою першу гру перед професором, тут, на цьому ж самому місці. Звідси почався його славний шлях віртуоза (Л. Дмитерко);

Характерно, що багато композиторів XVIII ст. самі були віртуозами-скрипалями (з наук. літ.);

Ігнатій Падеревський (1860–1941), славетний піаніст, віртуоз, композитор, після Першої світової війни мав великі політичні амбіції (з наук.-попул. літ.);

// чого. Людина, що досягла найвищого ступеня майстерності в якійсь справі.

Трактористові, що провадив міжрядний обробіток, треба бути віртуозом своєї справи, щоб провести трактор, як по струні (В. Минко);

Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко);

Майстер виключний [надзвичайний]. Ювелір. Віртуоз. Я його ще з дитинства знаю. Жили поряд... (В. Нестайко);

Може, тут треба шукати не замовників, а змовників? Може, за всім цим заліг хтось неназваний, поза підозрою, майстер мокрих справ, віртуоз провокацій (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віртуоз — віртуо́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віртуоз — -а, ч. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. || чого. Людина, що досягла найвищого ступеня майстерності в якійсь справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віртуоз — (від іт. virtuoso — дослівно мужній, доблесний) — артист-музикант, який досконало володіє виконавською технікою свого мистецтва. Словник-довідник музичних термінів
  4. віртуоз — див. умілий Словник синонімів Вусика
  5. віртуоз — віртуо́з (італ. virtuoso, від лат. virtus – доблесть, талант) 1. Виконавець (музикант, актор, художник), який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. Людина, яка досягла в роботі високої майстерності. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. віртуоз — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  7. віртуоз — Віртуо́з, -за; -о́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віртуоз — ВІРТУО́З, а, ч. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. Арсен згадав свою першу гру перед професором, тут, на цьому ж самому місці. Звідси почався його славний шлях віртуоза (Дмит. Словник української мови в 11 томах