віртуозно

ВІРТУО́ЗНО.

Присл. до віртуо́зний.

А тим часом біля колоди хлопці вже нагорнули чималий бруствер, за яким з ручним кулеметом заліг Чопик. Віні ручним володів так віртуозно, як своїм рідним “максимом” (Є. Доломан);

Так віртуозно лаялися колись тільки матроси, але й то сп'яну й тільки на вулиці (І. Багряний);

Марія Заньковецька мала міцний, грудний, оксамитний голос широкого діапазону, яким віртуозно володіла на всіх регістрах (з мемуарної літ.);

М. Коцюбинський віртуозно володів мистецтвом малювати словом, що характерно для імпресіоністичного письма (з наук. літ.).