1. Словник української мови у 20 томах

віршник

ВІ́РШНИК, а, ч., заст.

Поет.

У сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара);

Є такі, але й інакших знаю віршників багато, Що не годні слів добрати із разючого булата (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршник — -а, ч., заст. Поет. Латинський віршник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. віршник — ВІРШНИ́К, а, ч., заст. Поет. Латинський віршник. Словник української мови в 11 томах
  3. віршник — Віршник, -ка м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298. Словник української мови Грінченка