віршник
ВІ́РШНИК, а, ч., заст.
Поет.
У сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара);
Є такі, але й інакших знаю віршників багато, Що не годні слів добрати із разючого булата (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
віршник —
-а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
віршник —
ВІРШНИ́К, а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.
Словник української мови в 11 томах
-
віршник —
Віршник, -ка м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.
Словник української мови Грінченка