1. Словник української мови у 20 томах

віршівник

ВІРШІВНИ́К, ВІРШОВНИ́К, а́, ч., заст.

Поет.

Я себе не лічу [вважаю] за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний);

Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршівник — віршівни́к іменник чоловічого роду, істота поет рідко Орфографічний словник української мови
  2. віршівник — -а, ч., заст. Поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршівник — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  4. віршівник — ВІРШІВНИ́К, а, ч., заст. Поет. Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші може й не задовольнять справжнього віршівника (Мирний, V, 1955, 376). Словник української мови в 11 томах