віріон
ВІРІО́Н, у, ч., біол.
Частинка вірусу, що переносить генетичний матеріал вірусу від однієї клітини до іншої.
Коли віріони перебувають у “стані спокою”, вони не більш “живі”, ніж будь-яка хімічна речовина, що не вступила за даних умов ні в які хімічні реакції (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віріон — -а, ч. Елементарне тільце вірусу, що складається із спадкового матеріалу – нуклеїнової кислоти у білковій оболонці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віріон — Одинарна, інфекційна частина вірусу, яка складається з нуклеїнової кислоти (РНК або ДНК) та білкової оболонки. Універсальний словник-енциклопедія