вісмутин
ВІСМУТИ́Н, рідше БІСМУТИ́Н, у, ч.
Непрозорий сріблясто-білий з металевим блиском мінерал, сульфід вісмуту; руда вісмуту (у 1 знач.); вісмутовий блиск.
Вісмутовмісні мінерали (вісмутин та вісмутові сульфосолі) з золотополіметалічних родовищ Берегівського рудного поля діагностовані за допомогою мікрозондового аналізу (з наук. літ.);
В асоціації з самородним вісмутом зустрічається вісмутин (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вісмутин — вісмути́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вісмутин — Див. бісмутин. Гірничий енциклопедичний словник
- вісмутин — -у, ч. Мінерал класу сульфідів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісмутин — вісмути́н мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда. Словник іншомовних слів Мельничука