вісмутин

ВІСМУТИ́Н, рідше БІСМУТИ́Н, у, ч.

Непрозорий сріблясто-білий з металевим блиском мінерал, сульфід вісмуту; руда вісмуту (у 1 знач.); вісмутовий блиск.

Вісмутовмісні мінерали (вісмутин та вісмутові сульфосолі) з золотополіметалічних родовищ Берегівського рудного поля діагностовані за допомогою мікрозондового аналізу (з наук. літ.);

В асоціації з самородним вісмутом зустрічається вісмутин (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісмутин — вісмути́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вісмутин — Див. бісмутин. Гірничий енциклопедичний словник
  3. вісмутин — -у, ч. Мінерал класу сульфідів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вісмутин — вісмути́н мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда. Словник іншомовних слів Мельничука