віст

ВІСТ, а́, ч.

1. Гра в 52 карти.

Дорко .. пішов тепер зі старшими грати віста (О. Маковей);

Завзятих кличе картярів Бостон .. І віст, ще й досі серцю милий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Після весілля одного вечора зібралися до нього знайомі пограти в віст (з мемуарної літ.).

2. Певна комбінація карт у грі в преферанс, бостон, яка дозволяє грати проти суперника, що взяв прикуп.

– Віст! – сказав Книш. – Пас! – обізвався Рубець (Панас Мирний);

– Віст! – вигукнув, повернувшись від телефона, заклопотаний ісправник і підніс руку з жировим королем (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. пред., розм. Згоден вступити в гру.

І з ранку до вечора “записували пульку” (так це в них називалося). Тільки й чути: “Сім перших!”, “Вісім третіх!”, “Я віст!”, “Я пас!” (В. Нестайко).