вітлуф

ВІТЛУ́Ф, у, ч.

Трав'яниста дворічна рослина родини айстрових; різновид салатного цикорію.

Виявлені лікувальні властивості вітлуфу: він сприяє травленню, поліпшує роботу печінки та обмін речовин (з наук.-попул. літ.);

У країнах Європи поширений сортотип вітлуф, створений із салатного кореневого цикорію (з навч. літ.);

Вітлуф дрібно нарізати, курагу відварити, подрібнити, з'єднати все; додати подрібнені горіхи і сметану (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітлуф — вітлу́ф іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови