вітротривкий

ВІТРОТРИВКИ́Й, а́, е́.

Здатний витримувати сильний вітер; тривкий до дії вітру; міцний.

“Потепління” зими призводить до 50–70-кратного переходу температури повітря через 0 ºС, а значить до повної руйнації вітротривкої структури ґрунту (з наук. літ.);

Вітротривке узлісся.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітротривкий — вітротривки́й прикметник Орфографічний словник української мови