гагаку

ГАГАКУ́, невідм., ч.

Жанр японської класичної оркестрової музики, що виконується під час офіційних прийомів, урочистостей в імператорській родині, а також на релігійні свята.

Гагаку зародився у середньовіковій Японії і був популярним при імператорських дворах протягом кількох століть (із журн.);

У Колонному залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії України відбулося два концерти майстрів японської придворної музики гагаку під егідою благодійного фонду “Далекий Схід” (з газ.);

// Загальна назва японського музично-театрального мистецтва.

Уперше з мистецтвом гагаку київська публіка познайомилася лише у 1998 році (з газ.).