гагілки

ГАГІ́ЛКИ, лок, мн. (одн. гагі́лка, и, ж.).

1. Старовинні українські весняні обряди; ігрища і святкування.

– Тепер не Великдень з гагілками, а жнива, час гарячий, треба йти спати, щоб завтра знов стати до роботи... (Т. Бордуляк);

Уже не водять хороводів дівчата на гагілки, не розпускають кіс на світанні русалки коло ставів та озер (з наук.-попул. літ.);

Гагілка – весняний танок, який існує в Україні ще з найдавніших часів, а з прийняттям християнства його стали виводити на Великдень (з наук.-попул. літ.).

2. Українські народні обрядові пісні танцювально-ігрового характеру; веснянки.

Як сьогодні не радіти? Вийдем-вийдем на горбок, Заспіваєм гагілок, Що весна вже воскресла, Нам Великдень принесла (з народної пісні);

На Поділлі, біля містечка Межибіж, під час Великодніх свят дівчата, виводячи гагілки, співали про “Царівну Ладу” (О. Воропай);

Лунає десь гагілка, і в сонці стежка (В. Стус);

Гагілки (інакше – гаївки, ягілки, маївки) виконуються лише протягом кількох днів на Великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі (із журн.).