газончик

ГАЗО́НЧИК, а, ч.

Зменш. до газо́н.

Вікно відчинено, і за ним видно закурену сажею акаційку, хирлявий газончик, а трохи далі – чорно-сіру, столітньою курявою вкриту браму заводську (О. Гончар);

Обабіч дороги око милували рівненькі, зелені, акуратно підстрижені газончики (з газ.).