1. Словник української мови у 20 томах

гайдай

ГАЙДА́Й, я́, ч., діал.

Те саме, що гайда́р 1; погонич (у 2 знач.).

Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай... (Ю. Яновський);

– Тутешні хазяїни, Панчук та Кіт, наймають гайдаїв. – А хто це такі гайдаї? – знову запитав я. – Ти й цього не знаєш? Погоничі волів (Ю. Мушкетик);

* Образно. Не знав [Тарас] чому, найдужче йому було шкода нічного неба його Кирилівки, отари зір на ньому й гайдая-місяця (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайдай — -я, ч., діал. Те саме, що гайдар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гайдай — Гайда́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. гайдай — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
  4. гайдай — ГАЙДА́Й, я, ч., діал. Те саме, що гайда́р. Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай… (Ю. Янов., II, 1958, 444). Словник української мови в 11 томах
  5. гайдай — Гайдай, -дая м. = гайдарь. Аж там стоїть гайдай молоденький. Лукаш. 81. Словник української мови Грінченка