1. Словник української мови у 20 томах

гайдамачити

ГАЙДАМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.

Розбишакувати.

– Тепер небезпечно в лядському краї: ляхи гайдамачать по лісах, по дорогах... (М. Старицький);

– Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою (Ю. Яновський);

Гайдамаків викликали до Глухова на суд і допитували, чи справді вони гайдамачили з відома Коша Запорозького, а награбоване добро привозили на Січ і розподіляли між військовою старшиною (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайдамачити — гайдама́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гайдамачити — -чу, -чиш, недок., розм. Чинити розбій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайдамачити — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
  4. гайдамачити — Гайдама́чити, -ма́чу, -чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гайдамачити — ГАЙДАМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм. Чинити розбій. — Махновський душогубе.., гайдамачиш по степах із ножем за халявою (Ю. Янов., II, 1958, 175). Словник української мови в 11 томах
  6. гайдамачити — Гайдамачити, -чу, -чиш гл. = гайдамакувати. Аф. 353. Словник української мови Грінченка