галаго
ГАЛА́ГО, невідм., ч. і ж.
Ссавець родини галагових, підряду напівмавп, поширений у тропічних лісах Африки.
Галаго мають рудувато-буру густу шерсть, пухнастий хвіст, їхні задні кінцівки набагато довші від передніх (з наук.-попул. літ.);
Галаго живляться комахами, дрібними тваринами та яйцями птахів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me