галасун

ГАЛАСУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто галасує, любить зчиняти галас; крикун.

Напівголі обпалені сонцем галасуни прибирають навколо споруд уламки цегли та іншого непотребу й звалюють в урвище під кручею (Микита Чернявський);

* Образно. Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий (Біблія. Пер. І. Огієнка).