галдіти

ГАЛДІ́ТИ, ди́ть, недок., розм.

Голосно і безладно говорити (перев. про багатьох).

– Галдіть! – і дама сплюнула. Але шум не стихав (М. Хвильовий);

Як вояки не галділи, Свині й слухать не хотіли – Тільки рохкали й хрумтіли, Гарбузи все їли, їли (В. Симоненко);

– Ми зовсім не проти пива, але хоча б елементарно прибрати після себе і не галдіти до четвертої ранку можна?! (із журн.).