галичий

ГА́ЛИЧИЙ, а, е, рідко.

Прикм. до га́лиця².

Говір галичий збудився. Русичі велике поле перегородили червоними щитами, шукаючи собі честі, а князеві слави! (з переказу);

Галиче гніздо;

// Власт. галиці (див. га́лиця²).

Галича чорнота.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me