галу-балу
ГАЛУ́-БАЛУ́, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає нерозбірливе балакання.
– Галу-балу, галу-балу, галу-балу! Зроду ніде не чув стільки балаканини, як отут! (з казки).
2. Уживається як присудок за знач. бала́кати.
Аби зійшлися, то як почнуть галу-балу, – кого вже тут не згадають! (Номис);
Підійшов він [чернець] до неї, словом зайняв, галу-балу, та й підмовив її і повів до себе в келійку, так, щоб ніхто не бачив (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галу-балу — галу́-балу́ присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- галу-балу — невідм., розм. Те саме, що балаканина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галу-балу — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови
- галу-балу — ГАЛУ́-БАЛУ́, невідм., розм. Те саме, що балакани́на. Аби зійшлися, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! (Номис, 1864, № 12948). Словник української мови в 11 томах
- галу-балу — Галу-балу меж. Въ значеніи: болтать. Употребляется и какъ существительное, и какъ глаголъ. Аби зійшлись, то як почнуть галу-балу, — кого вже тут не згадають! — Галу-балу, а свині в ріпі. Ном. № 12948. Словник української мови Грінченка