1. Словник української мови у 20 томах

гангстер

ГА́НГСТЕР, а, ч.

Член організованого злочинного угруповання; бандит.

Дедалі трудніше стає музейним доглядачам: платня мізерна, ціни ростуть, та ще й від маньяків та гангстерів життя нема! (О. Гончар);

Фірму [“Тіффані”] поважають навіть гангстери, а це в Америці найвища похвала (П. Загребельний);

Їхати “крайслером-імперіалом” передвоєнного зразка по гірському шосе то велика приємність .. Почуваєш себе вільним чиказьким гангстером тридцятих років (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гангстер — га́нгстер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гангстер — -а, ч. Учасник бандитської зграї, організованої групи злочинців; бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гангстер — див. бандит Словник чужослів Павло Штепа
  4. гангстер — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
  5. гангстер — ГА́НГСТЕР, а, ч. Учасник бандитської зграї; бандит. Він відчував себе справжнім робінзоном, гангстером, ким завгодно, але тільки не людиною, у душі якої вирували сумніви і каяття (Збан., Курил. о-ви, 1963, 19). Словник української мови в 11 томах