1. Словник української мови у 20 томах

гардувати

ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст.

1. що і без прям. дод. Гатити (у 1 знач.).

Гардувати у ставку воду (Сл. Гр.).

2. Гуляти.

До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами, Зо старшиною і панами (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гардувати — гардува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гардувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 перех. Загачувати. 2》 неперех. Гуляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гардувати — ГАТИ́ТИ (робити гатку або греблю, відгороджуючи воду), ЗАГА́ЧУВАТИ, ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ПРИГА́ЧУВАТИ, ГАРДУВА́ТИ діал. (перекривати річку, потік гаткою, греблею). — Док.: загати́ти, перегати́ти, пригати́ти. Ой, піду я низом, низом Та й загачу греблю хмизом. Словник синонімів української мови
  4. гардувати — ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. перех. Загачувати. Гордувати у ставку воду (Сл. Гр.). 2. неперех. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами (Котл., І, 1952, 202). Словник української мови в 11 томах
  5. гардувати — Гардувати, -дую, -єш гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчикомъ. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II. Словник української мови Грінченка