гарнітура

ГАРНІТУ́РА, и, ж.

1. полігр. Сукупність друкарських шрифтів різних накреслень і кеглів, але однакового за характером малюнка.

Відмінності у гарнітурах шрифтів і розмірах написів на карті дають змогу використовувати їх як умовні позначення (з наук. літ.);

Текстовими засобами, або засобами актуалізації семантики тексту, є шрифтові (гарнітура, стиль, кегель) і нешрифтові (розрядка, втяжка, лінійки, колір) виділення, спеціальні архітектонічні засоби тощо (з навч. літ.).

2. техн. Металеві частини, що входять в обладнання печі, котлоагрегату і т. ін.

Для опалювальних печей, кухонних плит і камінів необхідні пічні гарнітури, що забезпечують нормальну роботу печей і догляд за ними (з навч. літ.).

3. У техніці зв'язку – об'єднані в загальну конструкцію зовнішні мікрофон і телефон та іноді елемент керування.

Ця бездротова гарнітура зі стильним дизайном пропонує відмінну якість звуку (з мови реклами);

Ниткопровідна гарнітура.