1. Словник української мови у 20 томах

гарувати

ГАРУВА́ТИ¹, ГЕРУВА́ТИ, ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст.

1. Важко, без відпочинку працювати.

[Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко);

Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (С. Ковалів);

Вивчимо його [Василька] і дамо легший хліб, може, не буде так гарувати, як ми (В. Стефаник).

2. що і без прям. дод. Правити (ціну, винагороду).

Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте (Сл. Гр.);

Що це він герує? Дорого герує за вола (Сл. Гр.).

3. Прямувати.

Пливуть собі та співають, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком гирує (Т. Шевченко).

4. що. Стягувати, здирати.

Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Є. Гребінка).

ГАРУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, заст.

Робити пази; пазувати.

Ще у свого діда навчився гарувати крокви (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарувати — Гаріти, гарува́ти: Га́рувати: — важко працювати [10;24;26;IX] — терпіти, страждати [20] — тяжко працювати [12;42;III;XIX] Мушу тяжно гарувати, аби заробити ті гроші, бо дохід із поля не дає мені ніколи стільки чистого зиску... Словник з творів Івана Франка
  2. гарувати — гарува́ти 1 дієслово недоконаного виду важко працювати; правити ціну рідко гарува́ти 2 дієслово недоконаного виду робити пази рідко Орфографічний словник української мови
  3. гарувати — Гарува́ти. Тяжко, без відпочинку працювати. Ласкавий пане! Доперва тепер можу я до Вас заговорити, а то досі я гарувала собою, як в тій фабриці (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. гарувати — I герувати і гирувати, -ую, -уєш, недок., заст. 1》 неперех. Важко, без відпочинку працювати. 2》 перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). 3》 неперех. Прямувати. 4》 перех. Стягувати, здирати. II -ую, -уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гарувати — гарува́ти важко, без відпочинку працювати (ср, ст)||гарувати як чорний віл, орати як дикий осел ◊ гарува́ти як чорний віл = гарува́ти: В той пам'ятний... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гарувати — див. іти; працювати; ходити Словник синонімів Вусика
  7. гарувати — ВИМАГА́ТИ що, чого (настирливо просити що-небудь у когось, добиватися чогось), ДОМАГА́ТИСЯ чого, ПРА́ВИТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ що, розм., ГАРУВА́ТИ (ГЕРУВА́ТИ) (ГИРУВА́ТИ) заст., ГИ́ЛИТИ діал. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, ви́правити. Словник синонімів української мови
  8. гарувати — ГАРУВА́ТИ¹, ГЕРУВА́ТИ і ГИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. 1. неперех. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. гарувати — Гарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. см. Словник української мови Грінченка