гекання

ГЕ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. ге́кати.

Брали [автобус], як завжди, приступом .. Потім сопіння, кректання, мацання, хекання, гекання (А. Крижанівський);

Кепкували й учителі з моєї української вимови. Але вчився я добре, і якби не те моє гекання, окання та пом'якшення приголосних, де не треба, був би я першим учнем у класі (Б. Антоненко-Давидович).