гекончик
ГЕКО́НЧИК, а, ч.
Невелика тропічна ящірка родини геконових.
Тваринка [гекончик Токобаєва] немов складена відразу з двох родів ящірок: північноазійських гекончиків і так званих голопалих геконів (з наук.-попул. літ.);
Сюрчать цикади, а наді мною по стелі бігають маленькі гекончики (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me