геліограф

ГЕЛІО́ГРАФ, а, ч.

1. Прилад для фотографування Сонця.

Геліограф застосовується для отримання фотографій усього сонячного диска або його частини у широкому діапазоні довжин хвиль (з наук.-попул. літ.).

2. Автоматичний прилад, що фіксує тривалість сонячного сяйва.

Тривалість випромінювання сонячного світла за показами геліографа в період активної вегетації в окремі роки становила від 489 до 869 годин (з наук. літ.);

У геліографі найбільш поширеної конструкції нерухома куля слугує лінзою, що збирає промені Сонця на картонній стрічці, розділеній годинними лініями. Стрічка пропалюється сонячними променями при перевищенні певного рівня опромінення (з наук.-попул. літ.).

3. іст. Прилад для передачі світлових сигналів на відстань, який застосовувався в XIX і на початку XX ст.

Головною частиною геліографа є закріплене в рамці дзеркало, нахиляючи яке можна здійснювати сигналізацію серією спалахів сонячного світла (як правило, азбукою Морзе) у напрямку отримувача сигналу (з наук.-попул. літ.).