генерал-фельдмаршал
ГЕНЕРА́Л-ФЕЛЬДМА́РШАЛ, а, ч., військ.
Найвище військове звання в сухопутних військах деяких країн, а також особа з цим званням.
Німецько-фашистські війська з групи генерал-фельдмаршала Шернера відмовились капітулювати і поспішно відступали на захід (О. Гончар);
Генерал-фельдмаршал Борис Петрович Шереметьєв мав очолити війська центру. Йому на підмогу було призначено і князя Микиту Івановича Рєпніна (Г. Колісник);
Число найманого війська обмежувалося до трьох полків (окрім реєстрових козаків), і гетьман мав підлягати з військового погляду російському генерал-фельдмаршалові (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- генерал-фельдмаршал — генера́л-фельдма́ршал іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- генерал-фельдмаршал — -а, ч. Найвище військове звання у сухопутних військах російської (до революції) та деяких іноземних арміях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- генерал-фельдмаршал — генера́л-фельдма́ршал див. фельдмаршал Словник іншомовних слів Мельничука