1. Словник української мови у 20 томах

генний

ГЕ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до ген².

Тітка Павлина лише кивнула головою: вона ще не скінчила. – Як ви думаєте, де вони беруть стільки цих істот? – Вирощують на генних фабриках? – Так, Жоро, ти вгадав (А. Дімаров);

Ніякої “випадковості” форми, порядку розташування “літер” генного набору (алфавіту) немає, як немає випадковості в розташуванні літер у газеті (Л. Кононович);

Щоб скоригувати закладену в клітині програму, вчені вирішили ввести в генну пам'ять нову інформацію (з наук. літ.).

2. Стос. до гена (див. ген²).

Невагомість не виявляє мутагенної дії і не призводить до виникнення в організмі мутацій генного та хромосомного типів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генний — ге́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. генний — -а, -е. Прикм. до ген II. Генна інженерія — створення нових генетичних структур лабораторним методом. Генна пара — два гени, по одному від кожного з батьків, об'єднання яких визначає певну спадкову рису. Великий тлумачний словник сучасної мови