геноміка

ГЕНО́МІКА, и, ж.

Розділ молекулярної генетики, що вивчає структуру і функцію геному та генів живих організмів.

Геноміка інвентаризує гени, створюючи геномні карти живих істот (з наук.-попул. літ.);

Розвиток геноміки став можливим не тільки завдяки вдосконаленню біохімічних методик, але й появі потужної обчислювальної техніки, яка дозволила працювати з величезними масивами даних (з наук.-попул. літ.);

Геноміка формується в 1980–1990-ті роки з виникненням перших проектів секвенування геномів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me