геноміка
ГЕНО́МІКА, и, ж.
Розділ молекулярної генетики, що вивчає структуру і функцію геному та генів живих організмів.
Геноміка інвентаризує гени, створюючи геномні карти живих істот (з наук.-попул. літ.);
Розвиток геноміки став можливим не тільки завдяки вдосконаленню біохімічних методик, але й появі потужної обчислювальної техніки, яка дозволила працювати з величезними масивами даних (з наук.-попул. літ.);
Геноміка формується в 1980–1990-ті роки з виникненням перших проектів секвенування геномів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me