геомеханіка

ГЕОМЕХА́НІКА, и, ж.

Наука, що вивчає фізико-механічні властивості земної кори й процеси, що відбуваються в ній.

Розвинуто напрям гірничої геомеханіки, заснований на адаптивній взаємодії бокових порід з опорними елементами виробки (з наук. літ.);

// Сукупність геомеханічних властивостей певних об'єктів.

Розглянуто питання геомеханіки анкерного кріплення, визначено вимоги до конструктивних параметрів, обладнання для його зведення (з наук. літ.);

Розглянуто проблеми геомеханіки охорони виробок під пливунами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. геомеханіка — геомеха́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. геомеханіка — Геомеханика — geomechanics — Geomechanik — наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Гірничий енциклопедичний словник
  3. геомеханіка — -и, ж. Наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок природних впливів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. геомеханіка — геомеха́ніка (від гео... і механіка) наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Словник іншомовних слів Мельничука