геомеханіка
ГЕОМЕХА́НІКА, и, ж.
Наука, що вивчає фізико-механічні властивості земної кори й процеси, що відбуваються в ній.
Розвинуто напрям гірничої геомеханіки, заснований на адаптивній взаємодії бокових порід з опорними елементами виробки (з наук. літ.);
// Сукупність геомеханічних властивостей певних об'єктів.
Розглянуто питання геомеханіки анкерного кріплення, визначено вимоги до конструктивних параметрів, обладнання для його зведення (з наук. літ.);
Розглянуто проблеми геомеханіки охорони виробок під пливунами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геомеханіка — геомеха́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- геомеханіка — Геомеханика — geomechanics — Geomechanik — наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Гірничий енциклопедичний словник
- геомеханіка — -и, ж. Наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок природних впливів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- геомеханіка — геомеха́ніка (від гео... і механіка) наука про механічний стан земної кори й процеси, що відбуваються в ній внаслідок дії природних фізичних факторів (термічних, механічних). Словник іншомовних слів Мельничука