геральдик

ГЕРА́ЛЬДИК, а, ч.

Те саме, що геральди́ст.

Більшість геральдиків Заходу вважає, що герби виникли на початку XII століття у Західній Європі як засіб розрізнення союзників і ворогів у бою (з наук.-попул. літ.);

Польський геральдик К. Несецький вважав, що родоначальником Синявських був накельський каштелян Дмитро Грановський (із журн.);

В українських енциклопедичних виданнях, що друкувалися за кордоном, В'ячеслава Сенютовича-Бережного називають істориком, геральдиком і генеалогом (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me