геральдик
ГЕРА́ЛЬДИК, а, ч.
Те саме, що геральди́ст.
Більшість геральдиків Заходу вважає, що герби виникли на початку XII століття у Західній Європі як засіб розрізнення союзників і ворогів у бою (з наук.-попул. літ.);
Польський геральдик К. Несецький вважав, що родоначальником Синявських був накельський каштелян Дмитро Грановський (із журн.);
В українських енциклопедичних виданнях, що друкувалися за кордоном, В'ячеслава Сенютовича-Бережного називають істориком, геральдиком і генеалогом (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me