1. Словник української мови у 20 томах

герець

ГЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал.

Герць.

Завзятий як перець, поки не вийде на герець (Номис);

Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герець — ге́рець іменник чоловічого роду герць діал. Орфографічний словник української мови
  2. герець — -рця, ч., діал. Герць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. герець — ПОЄДИ́НОК (бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них), ДВОБІ́Й, ЄДИНОБО́РСТВО, ОДНОБО́РСТВО, ГЕРЦЬ уроч., ГЕ́РЕЦЬ діал., ДВОБО́Р'Я діал.; ДУЕ́ЛЬ (бій за викликом одного з супротивників із застосуванням зброї). Словник синонімів української мови
  4. герець — ГЕ́РЕЦЬ, рця, ч., діал. Герць. Завзятий як перець, поки не вийде на герець (Номис, 1864, № 13650); Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Л. Укр., IV, 1954, 261). Словник української мови в 11 томах
  5. герець — Герець, -рця м. Ратоборство, отдѣльная стычка передъ битвой. Завзятий як перець, покіль не вийде на герець. Ном. № 13652. Словник української мови Грінченка