герули

ГЕ́РУЛИ, ів, мн. (одн. ге́рул, а, ч.), іст.

Давньогерманське плем'я, що селилося у Причорномор'ї та на середньому Дунаї.

Повстанці не мали тієї вправності, що готи чи герули, бракувало їм і такої, як у найманців, злагодженості (Д. Міщенко);

Могутність держави слов'ян зросла за рахунок системи союзів з германськими племенами. Її союзниками виступали остготи, гепіди, герули (з навч. літ.).