гештальт
ГЕШТА́ЛЬТ, у, ч., псих.
Цілісний образ, форма чи структура.
С. Жаботинська, зокрема, визначає гештальт як комплексну, цілісну функціональну структуру, яка сполучає чуттєві та раціональні елементи (з наук. літ.);
Фізичний гештальт (зовнішнє поле) взаємно відповідає нейрофізіологічному полю, останнє – психічному (феноменологічному) (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гештальт — -а, ч. Цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів. Великий тлумачний словник сучасної мови