гештальт-терапія

ГЕШТА́ЛЬТ-ТЕРАПІ́Я, ї, ж.

Напрям психотерапевтичної практики, що ґрунтується на цілісному баченні людини в єдності її тілесних, емоційних, соціальних і духовних проявів.

Гештальт-терапія виникла наприкінці 1920-х рр. у Німеччині. Її засновник – Фріц Перлз – починав свою практику як психоаналітик, але був незадоволений жорсткими психоаналітичними рамками, які обмежували творчість терапевта (з наук.-попул. літ.);

Ще 1951 року гештальт-психолог Соломон Еш поставив свій класичний експеримент, що описує природу конформізму (з наук.-попул. літ.).