1. Словник української мови у 20 томах

гиля

ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг.

Крик, яким відганяють гусей, качок і т. ін.

Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (з народної пісні);

Перебігши двір, порослий моріжком, відчинила [Стеха] дверцята виплетеного з лози і обмазаного рудою глиною сажа. – Гиля, гиля! – гукнула на гусей (В. Малик);

Дідусь посивілий гукає: “Гиля!” – Гусяток жене в мураву (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гиля — гиля́ вигук крик, яким відганяють гусей, качок та ін. незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гиля — рідко гиль, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Гиль-гуси — вживається у знач. дурниця, нісенітниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гиля — ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (Укр.. лір. пісні, 1958, 140); Дідусь посивілий гукає: «Гиля!» Гусяток жене в мураву (Воронько, Тепло.., 1959, 97). ◊ Гиль-гу́си — вживається у знач. Словник української мови в 11 томах
  4. гиля — Гиля! меж. Крикъ на гусей, утокъ, голубей. Гиля, гиля, селезню, додому. Чуб. V. 1110. Ой гиля, сизі голубоньки, нп високе літання. Мет. 102. Словник української мови Грінченка