гласність

ГЛА́СНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до гла́сний¹.

– Рано чи пізно всяка таємниця стає гласністю (Яків Баш);

Гласність суду полягає в тому, що розгляд судом справ відбувається на відкритому судовому засіданні (з наук. літ.);

// Відкритість політичного життя, широке обговорення суспільних подій.

Сили, яким будь-що потрібно було приховати масштаби й наслідки лиха, не раз виявлялися сильнішими за ще молоду політику гласності, яка не встигла набрати сталого прискорення (А. Михайленко);

Сам час перебудови, гласності й демократизації суспільства підказує дослідникам тему: література й ідеологічні спекуляції довкола неї (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гласність — гла́сність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гласність — [глас(')н'іс'т'] -снос'т'і, ор. -с(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. гласність — -ності, ж. Абстр. ім. до гласний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гласність — Прилюдність Словник чужослів Павло Штепа
  5. гласність — Ліквідація цeнзури в СРСР М.С. Горбачовим; була частиною оголошeної ним програми рeформ (т.зв. перебудова). Універсальний словник-енциклопедія
  6. гласність — ГЛА́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до гла́сний¹. Треба неухильно втілювати в життя ленінські принципи соціалістичного змагання — гласність, порівняння результатів, поширення досвіду (Ком. Укр., 6, 1960, 3); — Рано чи пізно всяка таємниця стає гласністю (Баш, Надія, 1960, 265). Словник української мови в 11 томах