глива
ГЛИ́ВА, и, ж., діал.
1. Сорт груш.
Гливи такі, як кулак (Номис);
Оце ж і є вона, глива, найулюбленіша в наших краях груша-скороспілка! (О. Гончар);
А це ось – глива, її груші трохи глевкі, а хвостики в них короткі і закарлючені (М. Вінграновський).
2. Гриб родини плевротових із черепашкоподібною вологою шапкою, який росте на деревах перев. групами.
Гливи ростуть на буках (Сл. Гр.);
Існує промислова технологія вирощування гливи. При цьому використовують відходи лісозаготівельної промисловості (низькоякісна деревина, пеньки, стружка, кора тощо) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глива — -и, ж., діал. 1》 Сорт груші. 2》 Печіночник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Глива — Гли́ва прізвище Орфографічний словник української мови
- глива — ГЛИ́ВА, и, ж., діал. 1. Сорт груші. Гливи такі, як кулак (Номис, 1864, № 14034); Глива українська.. сорт [груші] народної селекції (Сад. і ягідн., 1957, 76). 2. (Fistulina hepatica). Печіночник. Гливи ростуть на буках (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- глива — Глива, -ви ж. 1) Родъ груши, бергамота. Гливи такі, як кулак. Ном. № 14034. 2) Грибъ на деревѣ, губка. Угор. Гливи ростут на буках. Вх. Лем. 403. Словник української мови Грінченка