глип
ГЛИП, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. гли́пати.
– Глип – аж нема коня. Ну, наробив я галасу... Сюди-туди – шукай вітра в полі... (М. Коцюбинський);
Вибігає [маляр], кругом глип, – Мужика й ні пари! (С. Руданський);
– Добрий день, Стьопо! Чого це ми такі сумні й невеселі? Підвів голову. Глип! – старий Чак стоїть біля школи, усміхається привітно (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глип — глип присудкове слово незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- глип — невідм., ч. Несподіваний погляд на щось або когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глип — ГЛИП, вич., діал. Уживається як присудок за знач. гли́пати. Вибігає [маляр], кругом глип, — Мужика й ні пари! (Рудан., Співомовки.., 1957, 42). Словник української мови в 11 томах
- глип — Глип! меж., выражающее раскрываніе глазъ, взглядъ. А в церкву як увійду, то тільки глип-глип на мене; очі тії як стріли проймають. Г. Барв. 120. Словник української мови Грінченка