глокеншпіль

ГЛО́КЕНШПІЛЬ, я, ч.

1. У середньовічній Європі – набір різновисотних дзвонів.

У ХIV ст. глокеншпілі підвішувалися на рамі, на якій грали молоточками; пізніше поміщалися на баштах ратуш (з наук. літ.).

2. Ударний музичний інструмент: хроматично налаштовані металеві пластинки, розміщені в два ряди.

На глокеншпілі, також відомому під назвою “оркестрові дзвіночки”, грають, ударяючи по ньому молоточками. При цьому добуваються привабливі, схожі на звук дзвіночків, звуки (з наук.-попул. літ.);

Розміщення пластинок на глокеншпілі збігається з розміщенням чорних і білих клавіш на клавіатурі піаніно (з наук.-попул. літ.);

У роботі над альбомом як запрошений музикант взяв участь співак і мультиінструменталіст Даррелл Скотт, що зіграв з-поміж іншого на мандоліні та глокеншпілі (з газ.).