гнида

ГНИ́ДА, и, ж.

1. Яйце воші.

Дехто сидів голий по пояс і ськав у свиті вошей та гнид (І. Білик);

Воші оселяються в людини у волоссі, на яке вони приклеюють свої яйця – гниди (з навч. літ.);

* У порівн. – Тримайся мене, бо згинеш. Кажу тобі чесно: згинеш, як гнида (Ю. Бедзик).

2. перен. Про нікчемну, мерзенну людину.

[Килина:] Боїшся? Не варта ти й того, щоб тебе нігтем придавити, гнида погана! (М. Кропивницький);

– Що ти... гнидо паршива! – хмарою посунув на нього Свербивус. – Я бачив революцію.., ти це знаєш?.. (П. Козланюк);

– Він вас покривдив? – Кого ця гнида не покривдила! Він на мене з десяток доносів настрочив (Е. Андієвська).