1. Словник української мови у 20 томах

гнобителька

ГНОБИ́ТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до гноби́тель.

Під кінець XVIII віку рука вінценосної гнобительки української волі і культури скасувала була Густинський монастир (О. Кониський);

Ф. П. Матушевський навів докази й історичні приклади того, що вільнолюбна Україна ніколи не була гнобителькою тих народів, які проживали і тепер проживають у її межах (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнобителька — гноби́телька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гнобителька — -и. Жін. до гнобитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гнобителька — ГНОБИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до гноби́тель. Словник української мови в 11 томах