гніздитися

ГНІЗДИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Жити де-небудь (про птахів, тварин); мостити, мати гнізда.

Тут [на пригірку], як твердив тухольський провідник, .. гніздилася медведяча матка (І. Франко);

Там лиш сови під кришею гніздяться (Б. Лепкий);

Багато птахів на тій батареї гніздилось (О. Гончар);

// перен. Мати притулок; міститися (про людей).

В маленькій .. хатині, перегородженій тонкою грубою, живе по три, по чотири сім'ї. Господь їх знає, де вони там гніздяться! (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Влаштовувати житло.

Як птахи, вертались, гніздилися люди (І. Нехода).

2. перен. Розміщуватися де-небудь групою, купкою.

Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби (М. Коцюбинський);

Звідусіль кричали, тюкали хлопчаки, що гніздилися на покрівлях навколишніх будинків (А. Хижняк);

З ліжка можна було легко стрибнути на велику піч, на якій радо гніздилась дітвора (І. Чендей).

3. перен. Міцно триматися в кому-, чому-небудь, десь; коренитися.

Журба та досада гніздилися в душі, ножем повертались у серці (Панас Мирний);

Мала лише те виразне почуття, що якась тяжка пайка отруї, що гніздилася десь у неї на дні в душі вже здавна, спала тепер (О. Кобилянська);

Дні несамовиті вершать, а чи розпочинають путь – по спогадах, що в пам'яті гніздяться (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me