гоголезнавець

ГОГОЛЕЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч.

Літературознавець, мистецтвознавець, який спеціалізується на вивченні життя й творчості М. В. Гоголя.

Куліш-гоголезнавець постійно привертав увагу дослідників (з наук. літ.);

До двохсотлітнього ювілею головний гоголезнавець України Павло Михед підготував семитомник Миколи Васильовича українською мовою, по днях розписав події повсякденного життя письменника в Ніжині, розвінчав таємниці про смерть і поховання генія (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоголезнавець — гоголезна́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови