1. Словник української мови у 20 томах

голубінка

ГОЛУБІ́НКА, и, ж.

Неїстівний гриб перев. із сивою або синьо-фіолетовою шапинкою.

Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби – гадяр і голубінка (М. Коцюбинський);

Тендітні печериці приміряли мерщій сніжно-білі суконьки, рум'яні голубінки чепурились весело в червоні й рожеві капелюшки (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубінка — голубінка (162) — бот. рід гриба (Agaricus russula) [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. голубінка — голубі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. голубінка — -и, ж. Різновид неїстівних грибів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голубінка — ГОЛУБІ́НКА, и, ж. (Agaricus ruuln.). Рід неїстівних грибів. Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби — гадяр і голубінка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. голубінка — Голубінка, -ки ж. Родъ грибовъ. МУЕ. І. 107. Agarictis russtila. Желех. голубіння, -ня, с. 1) = голублення. Желех. 2) Лелѣяніе (надеждъ, мыслей). Голубіння веселих надій. Мир. ХРВ. 353. Словник української мови Грінченка