голяком
ГОЛЯКО́М, присл., розм.
Те саме, що голяка́.
На цей раз ходили без Ягельського, бо в нього не вистачило вже не тільки сили, а й волі підтримати товаришам компанію та скористатись із таких розкошів, як прогулянка голяком по коридору (І. Багряний);
У плавнях, бувало, навіть глибокої осені таке кострище [вогнище] розведем, аж гоготить полум'я вище верб... І купаємось, було, до самих холодів. Вискочиш з води та голяком до вогнища мерщій! (О. Гончар);
Дістанешся до свого провулка, за вербами викупаєшся голяком, розчухаєш на лопатках комарів, обсохнеш (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me