голяком

ГОЛЯКО́М, присл., розм.

Те саме, що голяка́.

На цей раз ходили без Ягельського, бо в нього не вистачило вже не тільки сили, а й волі підтримати товаришам компанію та скористатись із таких розкошів, як прогулянка голяком по коридору (І. Багряний);

У плавнях, бувало, навіть глибокої осені таке кострище [вогнище] розведем, аж гоготить полум'я вище верб... І купаємось, було, до самих холодів. Вискочиш з води та голяком до вогнища мерщій! (О. Гончар);

Дістанешся до свого провулка, за вербами викупаєшся голяком, розчухаєш на лопатках комарів, обсохнеш (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me