1. Словник української мови у 20 томах

гоління

ГОЛІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. голи́ти 1 і голи́тися.

Відійшовши від вікна.., Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління (Ю. Шовкопляс);

На підборідді були помітні свіжі сліди порізів, наслідків невдалого гоління (А. Кокотюха);

Ранок Франя починався з гоління, це був цілий ритуал, який виконувався розважливо і без поспіху (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоління — голі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гоління — -я, с. Дія за знач. голити 1) і голитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоління — Голі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гоління — ГОЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. голи́ти 1 і голи́тися. Відійшовши від вікна.., Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління (Шовк., Інженери, 1956, 5). Словник української мови в 11 томах
  5. гоління — Гоління, -ня с. Бритье. Словник української мови Грінченка